Випробування на вологопроникність використовується для оцінки здатності тканини пропускати водяну пару за певних умов. Вологопроникний стакан, що містить осушувач або воду і герметично закритий зразком тканини, поміщають у герметичне середовище із заданою температурою та вологістю. Швидкість вологопроникності та вологопроникність розраховуються на основі зміни маси чашки для вологопроникності (включаючи зразок і осушувач або воду) за визначений час. Швидкість вологопроникності являє собою масу водяної пари, що проходить вертикально через одиницю площі зразка протягом визначеного часу за заданих умов температури та вологості з обох сторін, виражену в грамах на квадратний метр на годину [г/(м²·год)] або грамах на квадратний метр на 24 години [г/(м²·24 год)]. Коефіцієнт вологопроникності являє собою масу водяної пари, що проходить вертикально через одиницю площі зразка протягом заданого часу за заданих умов температури та вологості з обох сторін, з одиницею різниці тиску водяної пари, виражену в грамах на квадратний метр на паскаль на годину [г/(м²·па·год)].
Більш високі значення обох показників свідчать про кращу вологопроникність тканини. Основна відмінність між GB/T12704.1–2009 «Текстильні вироби - Методи випробувань на вологопроникність - Частина 1: Гігроскопічний метод» і GB/T12704.2–2009 «Текстильні - Методи випробувань на вологопроникність - Частина 2: Метод випаровування» полягає в наступному: при гігроскопічному методі в пермеаційну чашу поміщають осушувач, а при методі випарювання в пермеаційну чашу поміщають дистильовану воду. Метод випаровування далі поділяється на метод вертикальної чашки та метод перевернутої чашки; метод перевернутої чашки застосовний лише для водонепроникних і дихаючих тканин. У згаданих вище стандартах є кілька варіантів умов температури та вологості закритого середовища. Таким чином, використання того самого методу тестування на одному зразку, різні умови температури та вологості дадуть різні результати.
Під час фізичних вправ виділяється велика кількість поту, тоді як активний відпочинок на свіжому повітрі неминуче включає вітер і дощ. У цьому виникає протиріччя: тіло має бути в змозі запобігти проникненню дощу та снігу, а також мати можливість ефективно виводити піт. На щастя, людське тіло виділяє водяну пару в одно-молекулярному стані, тоді як дощ і сніг — це агреговані краплі рідини, і їхні розміри значно відрізняються.
